Наталія Клименко

Наталія Клименко Follow

▫️ Читаю фікшн, нон-фікшн, про і для дітей
▫️ Надихаю любити мову й літературу
▫️ Засновниця @mova.ukr
▫️ Авторка #УкраїнськаЛегко
▫️ Блог:

http://ilatanka.in.ua/

1,432 Followers  297 Follow

Share Share Share

Хочете правди? 😈 Інстасвіт почав мене трохи бісити. Що саме?
⠀
▪️ Масфоловінг. Особливо, коли це по 3-4 колу: прийшла-полайкала-відписалася, прийшла-полайкала-відписалася... Ніколи не використовувала цих методів і не планую.
⠀
▪️ Підписка заради підписки. Чесно, я вже майже не підписуюся. А профілі, у яких 90% складають селфі, мене точно не зацікавлять. Вас не цікавлять мої дописи? Не підписуйтеся.
⠀
▪️ Нав‘язливість. Коментарі й повідомлення в приват «давай дружити». 🤦🏻‍♀️
⠀
▪️ Лайктайми й оці прохання-скиглення «Де ваші лайки? Я не бачу ваших лайків». Таке враження, що все щастя вимірюється лайками.
⠀
Фууух. Виговорилася. 😜 А вас що бісить? Випустіть пар! 😤😉
⠀
На фото - #моємісцесили
Як ви думаєте, що варто робити, якщо дитина влаштувала істерику? Можливо, вам спаде на думку щось із цього:
▪️ Ігнорувати, щоб показати, що «істерики не працюють»;
▪️ Поставити в куток чи відправити до іншої кімнати, щоб дитина заспокоїлася та обміркувала свою поведінку;
▪️ Покарати – ударити, забрати улюблену іграшку чи заборонити мультики тощо.
⠀
Насправді дуже часто батьки обирають серед цих варіантів. Мабуть, і я б сама раніше обрала «ігнорувати». А от Деніел Сігел і Тіна Брайнсон доводять – ці методи не працюють… Особливо, у довгостроковій перспективі. Що ж робити? Автори радять встановити емоційний зв’язок і переорієнтувати. Хочете деталей? Читайте книжку – там усе легко й доступно, а чого тільки варті ілюстровані ситуації!
⠀
«Коли діти засмучені чи влаштовують істерики, ми потрібні їм найбільше. Ми повинні засвідчити їм свою присутність і те, що будемо поряд, навіть, коли вони поводяться дуже погано. Цим ми забезпечуємо довіру й гарантуємо відчуття цілковитої безпеки».
⠀
«… щоразу, коли ми виховуємо дітей, наша головна мета полягає не в покаранні, а в навчанні».
⠀
«… часто недоречна поведінка дитини – знак довіри та відчуття захищеності. Багато батьків зазначають, що діти «весь негатив залишають для них», поводячись значно краще в школі чи з іншими дорослими. Це зрозуміло. Ці спалахи значною мірою – знак довіри, а не якась форма протесту».
⠀
«Погана поведінка – це зазвичай лише симптом. І вони з’являтимуться знову, якщо ми не встановлюємо емоційного зв’язку із почуттями й суб’єктивним досвідом дитини, що спричиняє поведінку. Наступного разу, коли дитина погано поводитиметься, одягніть капелюха Шерлока Холмса і знайдіть, яке почуття приховано за поведінкою – цікавість, злість, розчарування, виснаження, голод, пригніченість тощо».
⠀
Здається, тепер я готова до істерик. Принаймні теоретично. 😁 Насправді книжка дуже корисна.

Читала разом із @irinyurch і @julia_prokhorovych для рубрики #МамиЧитають блогу @yakabooua. Повний огляд уже в блозі! 😉
⠀
Книжкова полиця 2018: 24/100
▪ Жанр: #нонфікшн_марафон
▪ Тематика: виховання
▪ Кількість сторінок: 264
▪ Час на прочитання: 3 дні
▪ Переклад: 8-9
▪ Моя оцінка: 9
⠀
#yakaboobingospring2018_ilatanka
#мама_начитала
У мене почався книжковий запій… Після кволенького початку місяця, коли я п’ять днів мучила себе «Правдою» Прачетта (не домучила), я підсвідомо захотіла надолужити згаяне, хватаючись за все відразу. 🙈 Зрозуміла це, коли сьогодні потяглася взяти ще одну – п’яту – книжку, щоб негайно читати. Ледве схаменулася. Розставила пріоритети:
⠀
▪️ Промови, що змінили світ
▪️ Beartown (яке щастя, що можу читати улюбленого Бакмана англійською)
▪️ Секрети спокою «лінивої мами»
▪️ Notre Dam D'Ukraine. Українка в конфлікті міфологій
▪️ З Елеанор Оліфант усе гаразд
⠀
І дозволила собі читати не більше, ніж дві книжки одночасно.
⠀ 
У кого ще стадія «книжкового запою»? Наскільки все серйозно? Зізнавайтеся. 😀
Хоч сьогодні й не #четверпоезії, душа вимагає ☺️
⠀
Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Буду Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.
⠀
#ВасильСимоненко
Моя маленька ❤️ Люблю Аґату й писала вже про це не раз. Та виявилося, що я не всі її детективи люблю однаково сильно.
⠀
Наразі мені найменше сподобався «Поїзд о 4:50 з Педдінґтона». Чому?
▪️ Мало Марпл. Реально. Це було схоже на дистанційне розкриття злочину.
▪️ Багато «та ладно». Наприклад, я не повірила в те, як легко знайшлося місце вбивства за допомогою карт, кута... ага.
▪️ Якось холодно. Цей детектив не викликав у мене жодних емоцій. Здається, у героїв теж. 😏 Когось убили? Ще когось можуть убити? І що?
▪️ І найголовніше. Я люблю, коли в детективі є всі пазлики, їх тільки треба зібрати, щоб наприкінці було враження: «Точно! Як я могла не здогадатися? Це ж очевидно». Тут такого не було.
⠀
А от що сподобалося, то це зав’язка! 😍 Усе невідомо - вбивця, жертва, точне місце вбивства. І тіла немає. Що шукати? Куди бігти?
⠀
А який у вас улюблений детектив Аґати? А який сподобався найменше?
⠀
#yakaboobingospring2018
#yakaboobingospring2018_ilatanka
#yakaboobingospring2018_20
#ilatanka_reading
#АґатаКрісті
Зізнаюся. Мені й досі страшно читати сучасну українську літературу. А раптом… Нудно? Награно? Невміло? От і «Дім Терези» я починала читати з острахом. І дарма.
⠀
Цю історію я проковтнула дуже швидко. Про що вона? Про буденне життя, у якому є втрата, самотність, біль, жорстокість, насильство, зрада. Однак усе не так безнадійно, адже поміж нас є такі люди, як Тереза. Вони «зігрівають» навіть у найхолодніші миті, коли страшно, сумно, самотньо. Своїми обіймами.
⠀
Читаючи «Дім Терези», я не відчувала фальші чи гри на актуальності. Так, один із персонажів – чоловік, який щойно повернувся з АТО, де втратив не просто руку, а справу життя – малювання. І я розумію, що авторка вводить його в сюжет не для того, щоб бути в тренді. Ні, він тут є, бо це зараз правда життя, навіть, якщо ми часом забуваємо, що війна триває.
⠀
Взагалі ця історія з маленьких історій надихнула мене подумати про багато речей, зокрема про «нормальність». Про те, як часто ми з висоти своєї зарозумілості ділимо інших людей, їхні думки та вчинки на нормальні й ненормальні. Про те, що ми всі прагнемо щастя, хоч і часто дуже різного. Про те, як інколи важко починати спочатку, але треба…
⠀
Хороша книжка. Щира. Дякую @discursus_publishing за можливість її прочитати!
⠀
«Ви коли закохуєтеся, робите чоловіка центром свого всесвіту. Не треба. Це занадто. І відповідальності забагато. Центром всесвіту бути важко, неможливо, нестерпно, тож дарма ви потім дивуєтеся, що ми не виправдали ваших надій та очікувань…».
⠀
«У своїх проблемах люди, як правило, звинувачують інших людей або минуле. Із людей – тих, хто найближче, із минулого – те, що найдалі».
⠀
Книжкова полиця 2018: 22/100
▪️ Жанр: сучасна українська література
▪️ Тематика: самотність, нове життя
▪️ Кількість сторінок: 192
▪️ Час на прочитання: 3 дні
▪️ Моя оцінка: 8/10
⠀
P. S. Ви давно когось міцно обіймали? А чого ви чекаєте?
⠀
#yakaboobingospring2018_ilatanka #ilatanka_reading
#yakaboobingospring2018_1
#ДімТерези
#yakaboobingospring2018
Христос Воскрес! Миру й злагоди вашим родинам! 💙💛 Цього року мама спекла у справжній печі 43 пасочки! 😋
⠀
Так, це все нам - у нас велика родина. ☺️
My head is a jungle. Це не тільки гасло місяця в моєму планері, а й мій нинішній стан. Мої думки зараз, ніби лебідь, щука і рак, тягнуть мене в різні боки.
⠀
Унаслідок:
▪️ Фото не фотографуються. Оце ⬆️ - найкраще на що, я сьогодні спромоглася.
⠀
▪️ Відгуки не пишуться взагалі. «Дім Терези», «Поїзд...», ..., пробачте.
⠀
▪️ Книжки не читаються. За 4 дні я прочитала менше ніж 40 стр. «Правди». 😱 І я думаю, чи це автор не мій, чи це настрій не той? 🤔
⠀
Тож поки такі справи, я вирішила не розкисати, а спробувати себе в новій ролі - ворожки по книжках. 👀📚
⠀
Оскільки я початківець у цій нелегкій справі, сьогодні готова робити це безплатно. Скажімо, першим 20-30 охочим, якщо звісно знайдуться такі сміливці. 😁
⠀
Тож якщо маєте питання до Всесвіту, пишіть номер сторінки від 20 до 1891, а рядок я уже сама оберу. 😉 Якщо на сторінці випаде не вірш, а біографія, оберу рядок із наступного вірша.
Світла! 💡 Настрій такий, що хочеться побажати всім світла - світла в думках, на серці, удома й навіть у стрічках соцмереж. 💛
⠀
Ще в мене є до вас питання. Чи є у вас улюблені книжкові блогери? Що подобається в їхніх блогах? А якби вам було потрібно нещадно почистити стрічку й залишити лише трьох (крім мене! 😁), знаєте, кого б залишили? Чому саме їх?
⠀
Подумайте й напишіть. Можливо, так ви комусь зробите сьогодні приємне. ☺️
Думаєте, що вся українська класика про бідних і нещасних селян? Частина 2. Тоді ми з @litgurt ідемо до вас: #літгурт_КарпенкоКарий
⠀
Цього місяця ми разом читали Івана Тобілевича (Карпенка-Карого). Не ті п’єси, що вивчаються у школі, а «Суєту» і «Житейське море». До речі, у цих п’єсах теж є селяни, але вони заможні. Не хочу розповідати про сюжет, хочу лише наголосити на проблематиці. Вона досі актуальна! Стосунки батьків і дітей, зневага своїх коренів, марнотратство, пошуки себе, інтриги, вірність і зрада. Понад 100 років пройшло, а нічого не змінилося. Зокрема, досі є 30-річні «дітки», які висять на шиях батьків і тягнуть-тягнуть.
⠀
Шкода, що Іван Тобілевич не написав продовження - третю п’єсу, як планував. Мені було б цікаво дізнатися про подальшу долю героїв.
⠀
Ці п’єси короткі, раджу прочитати. #yakaboobingospring2018_4
⠀
Книжкова полиця 2018: 21/100
▪️ Жанр: п’єси
▪️ Тематика: стосунки батьків і дітей, моральність, пошуки себе
▪️ Час на прочитання: 2 дні
▪️ Моя оцінка: 8/10
⠀
P. S. А зефірки - то @bibabaking! 😋😋😋
⠀
#yakaboobingospring2018
#yakaboobingospring2018_ilatanka
#ilatanka_reading
#КарпенкоКарий
Думаєте, що вся українська класика про бідних і нещасних селян? А як вам такий сюжет?
⠀
Живуть троє молодих жінок-інтелігенток під одним дахом, ділять не тільки побут, а й розповідають одна одній про сокровенне. Марта – проста дівчина, яка «ладна обійняти весь світ», майбутня вчителька. Ганна – талановита художниця, емоційна, запальна бунтарка. Софія – зранена нещасливим коханням піаністка, вразлива й неспокійна душа. Вони такі різні, але в чомусь схожі – вони не бояться залишитися самотніми. Їхні розмови не обертаються лише довкола чоловіків – вони більше говорять про мистецтво й нову роль жінки. Звісно, на них чекають різні долі, та лише одна з них вибере «традиційне» щастя.
⠀
«Тоді юрба переконається, що незамужня жінка – то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено. Значить: не будемо, приміром, жінками чоловіків або матерями, лише самими жінками. Ти розумієш? Будемо людьми, що не пішли ані в жінки, ані в матері, а розвинулися так вповні…».
⠀
Що це за твір? Це новела «Valse melancolique» Ольги Кобилянської.
⠀
Мені було цікаво прочитати цю коротку замальовку із життя трьох жінок кінця ХІХ століття. Особливо з огляду на той факт, що в цих героїнях є багато самої Кобилянської – незалежної й прогресивної інтелігентки.
⠀
P. S. Спробувала слухати класику, як радила Софія. Один твір багато разів поспіль. Дійсно, у цьому щось є. 😍
⠀
Книжкова полиця 2018: 20/100
▪️ Жанр: новела
▪️ Тематика: пошуки себе, фемінізм
▪️ Час на прочитання: 1 день
▪️ Моя оцінка: 8/10
.
#yakaboobingospring2018_11
#yakaboobingospring2018_ilatanka
#yakaboobingospring2018
#ilatanka_reading
#укрліт_НЕ_нудно
#ОльгаКобилянська ⠀
Усе складно. Так-так, у мене з цією книжкою все дуже складно. Ніби й сподобалася, але маю до автора деякі питання. 😏
⠀
Що сподобалося?
⠀
🔸 Цікавезний задум. Уявіть. Серед нас є люди, які живуть століттями. Том Азар – один із них. Йому вже 439 років, а на вигляд - щонайбільше 40. Він має особливу «хворобу» - анагерію, через яку старіє в 15 разів повільніше, ніж звичайні люди. Здається, от пощастило чуваку? 😁 Але він так не думає. Колись давно він намагався жити нормальним життям, але йому не дали – люди помічали, що він не старіє, а це не могло не викликати питань. Тож він змушений постійно – раз на 8 років – змінювати життя – ім’я, місце проживання, інколи професію. У наш час він повертається до Лондона, щоб працювати вчителем історії й далі шукати рідну доньку, яка успадкувала його хворобу.
⠀
🔸 Наявність поживи для роздумів. Ця тема безперечно викликає багато думок – про час, про довголіття, про самотність, про вплив минулого на сьогодення, про прогрес і регрес… І хочеться поміркувати - як би я почувалася на місці героя? Чи є зміст у довголітті, коли ти не можеш його розділити з близькими?
⠀
🔸 Стиль написання. Історія відразу ж захоплює, і читається легко та швидко.
⠀
Що викликало питання?
⠀
🔸 Сюжет. Чесно, він видався мені доволі (чи навіть «до болю»?) простим. Том Азар згадує то ту, то іншу частину свого довгенького життя – не по черзі, а туди-сюди. І таке враження в мене виникло, що це було не стільки для того, щоб краще розкрити нам образ героя, як додати ще одну відому історичну постать до команди.
⠀
🔸 Правдоподібність. Я люблю вірити в історію. Мені було легко повірити в таку незвичну хворобу, а от повірити в те, що Том 400 років не кохав, друзів майже не мав, тільки страждав бідося, а потім так – бац! Ну не вірю. А ще ці знайомства… Ладно б йому пощастило знати Шекспіра, але тут «Остапа понесло».
⠀
Підсумую. Хороший варіант, щоб розслабитися-розважитися-подумати, але не шедевр. ☺️
⠀
Книжкова полиця 2018: 19/100
▪️ Кількість сторінок: 320
▪️ Час на прочитання: 3 дні
▪️ Переклад: 8
▪️ Моя оцінка: 8/10
⠀
А ви читали? Як вам? Поговоріть зі мною, поки я чекаю на зустріч Клубу Еротичної Книжки, щоб обговорити з... ⤵️⤵️⤵️
⠀
#yakaboobingospring2018_ilatanka