Наталія Клименко

Наталія Клименко Follow

▫️ Читаю фікшн, нон-фікшн, про і для дітей
▫️ Надихаю любити мову й літературу
▫️ Засновниця @mova.ukr
▫️ Авторка #УкраїнськаЛегко
▫️ Блог:

http://ilatanka.in.ua/

1,432 Followers  297 Follow

Share Share Share

Хочете правди? 😈 Інстасвіт почав мене трохи бісити. Що саме? ⠀ ▪️ Масфоловінг. Особливо, коли це по 3-4 колу: прийшла-полайкала-відписалася, прийшла-полайкала-відписалася... Ніколи не використовувала цих методів і не планую. ⠀ ▪️ Підписка заради підписки. Чесно, я вже майже не підписуюся. А профілі, у яких 90% складають селфі, мене точно не зацікавлять. Вас не цікавлять мої дописи? Не підписуйтеся. ⠀ ▪️ Нав‘язливість. Коментарі й повідомлення в приват «давай дружити». 🤦🏻‍♀️ ⠀ ▪️ Лайктайми й оці прохання-скиглення «Де ваші лайки? Я не бачу ваших лайків». Таке враження, що все щастя вимірюється лайками. ⠀ Фууух. Виговорилася. 😜 А вас що бісить? Випустіть пар! 😤😉 ⠀ На фото - #моємісцесили
Як ви думаєте, що варто робити, якщо дитина влаштувала істерику? Можливо, вам спаде на думку щось із цього: ▪️ Ігнорувати, щоб показати, що «істерики не працюють»; ▪️ Поставити в куток чи відправити до іншої кімнати, щоб дитина заспокоїлася та обміркувала свою поведінку; ▪️ Покарати – ударити, забрати улюблену іграшку чи заборонити мультики тощо. ⠀ Насправді дуже часто батьки обирають серед цих варіантів. Мабуть, і я б сама раніше обрала «ігнорувати». А от Деніел Сігел і Тіна Брайнсон доводять – ці методи не працюють… Особливо, у довгостроковій перспективі. Що ж робити? Автори радять встановити емоційний зв’язок і переорієнтувати. Хочете деталей? Читайте книжку – там усе легко й доступно, а чого тільки варті ілюстровані ситуації! ⠀ «Коли діти засмучені чи влаштовують істерики, ми потрібні їм найбільше. Ми повинні засвідчити їм свою присутність і те, що будемо поряд, навіть, коли вони поводяться дуже погано. Цим ми забезпечуємо довіру й гарантуємо відчуття цілковитої безпеки». ⠀ «… щоразу, коли ми виховуємо дітей, наша головна мета полягає не в покаранні, а в навчанні». ⠀ «… часто недоречна поведінка дитини – знак довіри та відчуття захищеності. Багато батьків зазначають, що діти «весь негатив залишають для них», поводячись значно краще в школі чи з іншими дорослими. Це зрозуміло. Ці спалахи значною мірою – знак довіри, а не якась форма протесту». ⠀ «Погана поведінка – це зазвичай лише симптом. І вони з’являтимуться знову, якщо ми не встановлюємо емоційного зв’язку із почуттями й суб’єктивним досвідом дитини, що спричиняє поведінку. Наступного разу, коли дитина погано поводитиметься, одягніть капелюха Шерлока Холмса і знайдіть, яке почуття приховано за поведінкою – цікавість, злість, розчарування, виснаження, голод, пригніченість тощо». ⠀ Здається, тепер я готова до істерик. Принаймні теоретично. 😁 Насправді книжка дуже корисна. Читала разом із @irinyurch і @julia_prokhorovych для рубрики #МамиЧитають блогу @yakabooua. Повний огляд уже в блозі! 😉 ⠀ Книжкова полиця 2018: 24/100 ▪ Жанр: #нонфікшн_марафон ▪ Тематика: виховання ▪ Кількість сторінок: 264 ▪ Час на прочитання: 3 дні ▪ Переклад: 8-9 ▪ Моя оцінка: 9 ⠀ #yakaboobingospring2018_ilatanka #мама_начитала
У мене почався книжковий запій… Після кволенького початку місяця, коли я п’ять днів мучила себе «Правдою» Прачетта (не домучила), я підсвідомо захотіла надолужити згаяне, хватаючись за все відразу. 🙈 Зрозуміла це, коли сьогодні потяглася взяти ще одну – п’яту – книжку, щоб негайно читати. Ледве схаменулася. Розставила пріоритети: ⠀ ▪️ Промови, що змінили світ ▪️ Beartown (яке щастя, що можу читати улюбленого Бакмана англійською) ▪️ Секрети спокою «лінивої мами» ▪️ Notre Dam D'Ukraine. Українка в конфлікті міфологій ▪️ З Елеанор Оліфант усе гаразд ⠀ І дозволила собі читати не більше, ніж дві книжки одночасно. ⠀ У кого ще стадія «книжкового запою»? Наскільки все серйозно? Зізнавайтеся. 😀
Хоч сьогодні й не #четверпоезії, душа вимагає ☺️ ⠀ Ну скажи — хіба не фантастично, Що у цьому хаосі доріг Під суворим небом, Небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг! Ти і я — це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи, Буду Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть Горді Ти. Як це все буденно! Як це звично! Скільки раз це бачила Земля! Але ми з тобою... Ми не вічні, Ми з тобою просто — ти і я... І тому для мене так трагічно Те, що ти чиясь, а не моя. ⠀ #ВасильСимоненко
Моя маленька ❤️ Люблю Аґату й писала вже про це не раз. Та виявилося, що я не всі її детективи люблю однаково сильно. ⠀ Наразі мені найменше сподобався «Поїзд о 4:50 з Педдінґтона». Чому? ▪️ Мало Марпл. Реально. Це було схоже на дистанційне розкриття злочину. ▪️ Багато «та ладно». Наприклад, я не повірила в те, як легко знайшлося місце вбивства за допомогою карт, кута... ага. ▪️ Якось холодно. Цей детектив не викликав у мене жодних емоцій. Здається, у героїв теж. 😏 Когось убили? Ще когось можуть убити? І що? ▪️ І найголовніше. Я люблю, коли в детективі є всі пазлики, їх тільки треба зібрати, щоб наприкінці було враження: «Точно! Як я могла не здогадатися? Це ж очевидно». Тут такого не було. ⠀ А от що сподобалося, то це зав’язка! 😍 Усе невідомо - вбивця, жертва, точне місце вбивства. І тіла немає. Що шукати? Куди бігти? ⠀ А який у вас улюблений детектив Аґати? А який сподобався найменше? ⠀ #yakaboobingospring2018 #yakaboobingospring2018_ilatanka #yakaboobingospring2018_20 #ilatanka_reading #АґатаКрісті
Зізнаюся. Мені й досі страшно читати сучасну українську літературу. А раптом… Нудно? Награно? Невміло? От і «Дім Терези» я починала читати з острахом. І дарма. ⠀ Цю історію я проковтнула дуже швидко. Про що вона? Про буденне життя, у якому є втрата, самотність, біль, жорстокість, насильство, зрада. Однак усе не так безнадійно, адже поміж нас є такі люди, як Тереза. Вони «зігрівають» навіть у найхолодніші миті, коли страшно, сумно, самотньо. Своїми обіймами. ⠀ Читаючи «Дім Терези», я не відчувала фальші чи гри на актуальності. Так, один із персонажів – чоловік, який щойно повернувся з АТО, де втратив не просто руку, а справу життя – малювання. І я розумію, що авторка вводить його в сюжет не для того, щоб бути в тренді. Ні, він тут є, бо це зараз правда життя, навіть, якщо ми часом забуваємо, що війна триває. ⠀ Взагалі ця історія з маленьких історій надихнула мене подумати про багато речей, зокрема про «нормальність». Про те, як часто ми з висоти своєї зарозумілості ділимо інших людей, їхні думки та вчинки на нормальні й ненормальні. Про те, що ми всі прагнемо щастя, хоч і часто дуже різного. Про те, як інколи важко починати спочатку, але треба… ⠀ Хороша книжка. Щира. Дякую @discursus_publishing за можливість її прочитати! ⠀ «Ви коли закохуєтеся, робите чоловіка центром свого всесвіту. Не треба. Це занадто. І відповідальності забагато. Центром всесвіту бути важко, неможливо, нестерпно, тож дарма ви потім дивуєтеся, що ми не виправдали ваших надій та очікувань…». ⠀ «У своїх проблемах люди, як правило, звинувачують інших людей або минуле. Із людей – тих, хто найближче, із минулого – те, що найдалі». ⠀ Книжкова полиця 2018: 22/100 ▪️ Жанр: сучасна українська література ▪️ Тематика: самотність, нове життя ▪️ Кількість сторінок: 192 ▪️ Час на прочитання: 3 дні ▪️ Моя оцінка: 8/10 ⠀ P. S. Ви давно когось міцно обіймали? А чого ви чекаєте? ⠀ #yakaboobingospring2018_ilatanka #ilatanka_reading #yakaboobingospring2018_1 #ДімТерези #yakaboobingospring2018
Христос Воскрес! Миру й злагоди вашим родинам! 💙💛 Цього року мама спекла у справжній печі 43 пасочки! 😋 ⠀ Так, це все нам - у нас велика родина. ☺️
My head is a jungle. Це не тільки гасло місяця в моєму планері, а й мій нинішній стан. Мої думки зараз, ніби лебідь, щука і рак, тягнуть мене в різні боки. ⠀ Унаслідок: ▪️ Фото не фотографуються. Оце ⬆️ - найкраще на що, я сьогодні спромоглася. ⠀ ▪️ Відгуки не пишуться взагалі. «Дім Терези», «Поїзд...», ..., пробачте. ⠀ ▪️ Книжки не читаються. За 4 дні я прочитала менше ніж 40 стр. «Правди». 😱 І я думаю, чи це автор не мій, чи це настрій не той? 🤔 ⠀ Тож поки такі справи, я вирішила не розкисати, а спробувати себе в новій ролі - ворожки по книжках. 👀📚 ⠀ Оскільки я початківець у цій нелегкій справі, сьогодні готова робити це безплатно. Скажімо, першим 20-30 охочим, якщо звісно знайдуться такі сміливці. 😁 ⠀ Тож якщо маєте питання до Всесвіту, пишіть номер сторінки від 20 до 1891, а рядок я уже сама оберу. 😉 Якщо на сторінці випаде не вірш, а біографія, оберу рядок із наступного вірша.
Світла! 💡 Настрій такий, що хочеться побажати всім світла - світла в думках, на серці, удома й навіть у стрічках соцмереж. 💛 ⠀ Ще в мене є до вас питання. Чи є у вас улюблені книжкові блогери? Що подобається в їхніх блогах? А якби вам було потрібно нещадно почистити стрічку й залишити лише трьох (крім мене! 😁), знаєте, кого б залишили? Чому саме їх? ⠀ Подумайте й напишіть. Можливо, так ви комусь зробите сьогодні приємне. ☺️
Думаєте, що вся українська класика про бідних і нещасних селян? Частина 2. Тоді ми з @litgurt ідемо до вас: #літгурт_КарпенкоКарий ⠀ Цього місяця ми разом читали Івана Тобілевича (Карпенка-Карого). Не ті п’єси, що вивчаються у школі, а «Суєту» і «Житейське море». До речі, у цих п’єсах теж є селяни, але вони заможні. Не хочу розповідати про сюжет, хочу лише наголосити на проблематиці. Вона досі актуальна! Стосунки батьків і дітей, зневага своїх коренів, марнотратство, пошуки себе, інтриги, вірність і зрада. Понад 100 років пройшло, а нічого не змінилося. Зокрема, досі є 30-річні «дітки», які висять на шиях батьків і тягнуть-тягнуть. ⠀ Шкода, що Іван Тобілевич не написав продовження - третю п’єсу, як планував. Мені було б цікаво дізнатися про подальшу долю героїв. ⠀ Ці п’єси короткі, раджу прочитати. #yakaboobingospring2018_4 ⠀ Книжкова полиця 2018: 21/100 ▪️ Жанр: п’єси ▪️ Тематика: стосунки батьків і дітей, моральність, пошуки себе ▪️ Час на прочитання: 2 дні ▪️ Моя оцінка: 8/10 ⠀ P. S. А зефірки - то @bibabaking! 😋😋😋 ⠀ #yakaboobingospring2018 #yakaboobingospring2018_ilatanka #ilatanka_reading #КарпенкоКарий
Думаєте, що вся українська класика про бідних і нещасних селян? А як вам такий сюжет? ⠀ Живуть троє молодих жінок-інтелігенток під одним дахом, ділять не тільки побут, а й розповідають одна одній про сокровенне. Марта – проста дівчина, яка «ладна обійняти весь світ», майбутня вчителька. Ганна – талановита художниця, емоційна, запальна бунтарка. Софія – зранена нещасливим коханням піаністка, вразлива й неспокійна душа. Вони такі різні, але в чомусь схожі – вони не бояться залишитися самотніми. Їхні розмови не обертаються лише довкола чоловіків – вони більше говорять про мистецтво й нову роль жінки. Звісно, на них чекають різні долі, та лише одна з них вибере «традиційне» щастя. ⠀ «Тоді юрба переконається, що незамужня жінка – то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено. Значить: не будемо, приміром, жінками чоловіків або матерями, лише самими жінками. Ти розумієш? Будемо людьми, що не пішли ані в жінки, ані в матері, а розвинулися так вповні…». ⠀ Що це за твір? Це новела «Valse melancolique» Ольги Кобилянської. ⠀ Мені було цікаво прочитати цю коротку замальовку із життя трьох жінок кінця ХІХ століття. Особливо з огляду на той факт, що в цих героїнях є багато самої Кобилянської – незалежної й прогресивної інтелігентки. ⠀ P. S. Спробувала слухати класику, як радила Софія. Один твір багато разів поспіль. Дійсно, у цьому щось є. 😍 ⠀ Книжкова полиця 2018: 20/100 ▪️ Жанр: новела ▪️ Тематика: пошуки себе, фемінізм ▪️ Час на прочитання: 1 день ▪️ Моя оцінка: 8/10 . #yakaboobingospring2018_11 #yakaboobingospring2018_ilatanka #yakaboobingospring2018 #ilatanka_reading #укрліт_НЕ_нудно #ОльгаКобилянська ⠀
Усе складно. Так-так, у мене з цією книжкою все дуже складно. Ніби й сподобалася, але маю до автора деякі питання. 😏 ⠀ Що сподобалося? ⠀ 🔸 Цікавезний задум. Уявіть. Серед нас є люди, які живуть століттями. Том Азар – один із них. Йому вже 439 років, а на вигляд - щонайбільше 40. Він має особливу «хворобу» - анагерію, через яку старіє в 15 разів повільніше, ніж звичайні люди. Здається, от пощастило чуваку? 😁 Але він так не думає. Колись давно він намагався жити нормальним життям, але йому не дали – люди помічали, що він не старіє, а це не могло не викликати питань. Тож він змушений постійно – раз на 8 років – змінювати життя – ім’я, місце проживання, інколи професію. У наш час він повертається до Лондона, щоб працювати вчителем історії й далі шукати рідну доньку, яка успадкувала його хворобу. ⠀ 🔸 Наявність поживи для роздумів. Ця тема безперечно викликає багато думок – про час, про довголіття, про самотність, про вплив минулого на сьогодення, про прогрес і регрес… І хочеться поміркувати - як би я почувалася на місці героя? Чи є зміст у довголітті, коли ти не можеш його розділити з близькими? ⠀ 🔸 Стиль написання. Історія відразу ж захоплює, і читається легко та швидко. ⠀ Що викликало питання? ⠀ 🔸 Сюжет. Чесно, він видався мені доволі (чи навіть «до болю»?) простим. Том Азар згадує то ту, то іншу частину свого довгенького життя – не по черзі, а туди-сюди. І таке враження в мене виникло, що це було не стільки для того, щоб краще розкрити нам образ героя, як додати ще одну відому історичну постать до команди. ⠀ 🔸 Правдоподібність. Я люблю вірити в історію. Мені було легко повірити в таку незвичну хворобу, а от повірити в те, що Том 400 років не кохав, друзів майже не мав, тільки страждав бідося, а потім так – бац! Ну не вірю. А ще ці знайомства… Ладно б йому пощастило знати Шекспіра, але тут «Остапа понесло». ⠀ Підсумую. Хороший варіант, щоб розслабитися-розважитися-подумати, але не шедевр. ☺️ ⠀ Книжкова полиця 2018: 19/100 ▪️ Кількість сторінок: 320 ▪️ Час на прочитання: 3 дні ▪️ Переклад: 8 ▪️ Моя оцінка: 8/10 ⠀ А ви читали? Як вам? Поговоріть зі мною, поки я чекаю на зустріч Клубу Еротичної Книжки, щоб обговорити з... ⤵️⤵️⤵️ ⠀ #yakaboobingospring2018_ilatanka
Loading ...